Директор КП «Ласка» Богдана Новарчук: «Від початку роботи – жодного місяця без перевірок»
Добавлено: 01 сен 2015, 00:29Директор КП «Ласка» Богдана Новарчук: «Від початку роботи – жодного місяця без перевірок»
вівторок, 25.08.15 09:37
Директор КП «Ласка» Богдана Новарчук: «Від початку роботи – жодного місяця без перевірок»
І депутати, і зоозахисники, і навіть Олег Ляшко скаржилися на луцький притулок для тварин.
Нещодавно у засобах масової інформації з’явилася інформація про відкриття кримінальної справи проти службових осіб комунального підприємства «Ласка», яке опікується безпритульними тваринами. Розглянувши заяву депутата Луцької міськради Богдана Шиби, прокуратура організувала досудове розслідування за фактом порушення містобудівного законодавства.
Деякий період перед цим група інших депутатів взагалі лобіювали ліквідацію підприємства, вказуючи на його неефективність.
«Комунальний патруль» звернувся до директора «Ласки» Богдани Новарчук по роз’яснення такої кількості невдоволених роботою підприємства.
– Із чим пов’язане відкриття кримінальної справи проти вашого підприємства?
– Прокуратура мусила відреагувати на скаргу депутата й відкрити кримінальне провадження, щоб міліція могла провести перевірку. Це типова процедура. Таких справ проти нас відкривалося десь сім-вісім. Але щоразу їх закривали, бо не було виявлено жодних порушень.
Цього разу скаргу написав колишній міський голова Богдан Шиба. Він вирішив оприлюднити весь хід проведення перевірок у засобах масової інформації, надати справі розголосу. Це його право.
– У вас конфлікт із екс-керівником міста? Ви розпочинали діяльність, коли мером ще був Шиба?
– Свого часу в Шиби ми виграли два суди про заборону відстрілу собак. Тоді саме так боролися з бездомними тваринами: приїжджали «гицелі» з «Луцькспецкомунтрансу» й стріляли. Хоча в той час уже було ухвалено закон про захист тварин від жорстокого поводження, і така діяльність була забороненою. Ми наполягали, щоб усі ці вбивства було припинено. Влада спочатку погоджувалася, але стріляти не припиняла. Тому ми подали позов до суду й виграли спочатку в першій інстанції, потім – в апеляційній.
Відповідно, Богдан Павлович мусив вживати якихось заходів. Ми тоді працювали як громадська організація «Волинське товариство захисту тварин». Нам спільно із «Спецкомунтрансом» доручили опікуватися відловом і стерилізацією тварин, але вся робота фактично лягла на нас. Тварин взагалі стерилізували спершу в мене удома. Влада не давала нам жодних коштів, а от на «Спецкомунтранс» гроші було виділено. Тому ми почали вимагати створення окремої структури, яка буде і розв’язувати проблему, і отримувати за це кошти. Але за часів Богдана Павловича ми результату так і не отримали.
Єдине – нам виділили земельну ділянку в селі Промінь, щоб розмістити притулок. Але сільська рада мала якісь конфлікти з міською, вони не змогли порозумітися і нас змусили переїхати. Довелося орендувати приміщення.
Тому, коли зараз деякі депутати заявляють, що для тої діяльності, яку ми здійснюємо, не потрібне окреме підприємство, а достатньо було б громадської організації, вони не знають, про що говорять, а ми саме з цього починали. І, повірте, зараз маємо в десятки разів більше можливостей, працюємо цілодобово, реєструємо тварин.
Ми починали з моєї квартири. Коли вона фізично перестала вміщати потрібну кількість тварин, стали шукати більші приміщення. І хай де ми були – чи то склади, гаражі, цехи – нас звідусюди виганяли. Навіть якщо це була окраїна, де до першої хати – не один кілометр, завжди знаходилися люди, яким щось заважало. І навіть коли ми були в селі Промені, де найближчий будинок був за десять кілометрів, все одно люди скаржилися.
– Чому комунальне підприємство, а не приватне?
– У всіх містах світу є муніципальний притулок, муніципальна служба відлову і на це виділяються великі кошти. Ця стаття в бюджеті є обов’язковою, як медицина і освіта.
Коли ми зареєструвалися комунальним підприємством, взяли за основу закордонний досвід. Але насправді в світі є безліч програм, які відрізняються одна від одної. Наприклад, у Сполучених Штатах є програми, за якими тварин утримують в муніципальних притулках місяць-два і передають в громадські притулки або евтаназують. Є програми, наприклад, у Сан-Франциско, де зовсім немає евтаназії. Кожне місто затверджує свою програму. В Україні теж у законі прописано, що на органи місцевого самоврядування покладено розв’язання проблеми безпритульних тварин. При цьому вбивати їх не можна, евтаназія передбачена лише в конкретних випадках – при передсмертних стражданнях, агресивній поведінці тощо. Але регулювання чисельності тварин можна здійснювати лише шляхом стерилізації.
Торік ми відловили 1192 тварини й прилаштували 1024. Якби відсоток прилаштованих не був таким великим, можливо, був би сенс говорити про евтаназію чи інші шляхи, але наразі проблеми знайти песикам господарів немає.
– Хто забирає тварин?
– Звичайні люди, часто приїздять із села. Буває навіть, з інших областей. Приїжджали і з Харківської, Запорізької.
– Звідки вони про вас знають?
– Спочатку ми активно подавали оголошення в газети, на телебачення, маємо сторінки в соцмережах, де досі щотижня розміщуємо інформацію про тварин, які шукають господарів. Але зараз нам додаткової реклами не потрібно. Нас усі знають. У тому числі, за рахунок того, що до нас – такий інтерес депутатів, органів контролю, журналістів. Про нас часто пишуть – хто хороше, хто погане, але пишуть усі.
Це додало нам популярності й зараз на день буває від п’яти до п’ятнадцяти відвідувачів: хтось вибрати, хтось просто подивитися.
– З приводу яких порушень організовували перевірки?
– Спочатку нам приписували жорстоке поводження з тваринами. Нас перевіряла з цього приводу і прокуратура, і міліція, і ветеринарне управління. Жодних порушень.
За перший рік нашого існування ми пережили 38 перевірок. Не було такого міліціонера, який до нас не заходив, не було такого прокурора, який нас не знав. Зараз теж активно перевіряють.
– Хто пише скарги, окрім Богдана Шиби?
– Богдан Павлович нещодавно приєднався до групи таких активістів, які із завидною постійністю пишуть на нас кляузи. Перевірки організовували депутати міськради Ігор Поліщук та Андрій Осіпов. Ще є кілька наших колишніх волонтерів, наприклад, Вероніка Цибульська-Федосова, раніше писала Лариса Винокурова, зараз чомусь перестала. Є ще кілька людей, яких пам’ятаю візуально, але не можу назвати імені. Були такі люди, які писали скарги, але ніколи навіть не ступали до нас на територію.
Скаржилися і люди, які проживають поруч. Ми розташовані в промисловій зоні, вся документація – в порядку, але не зрозуміло, хто свого часу дав дозвіл, що тут з’явилися два житлові будинки. Хто їм дав можливість приватизувати тут житло? Проте ми їх розуміємо, що не дуже приємно, коли собачки постійно гавкають. Ми щойно сюди приїхали, пообіцяли сусідам, що зробимо бетонний паркан із звукоізолювальною пластиною. Але оскільки з фінансуванням виникли проблеми, вчасно не вдалося виконати обіцянку, жителі вирішили, що ми обманули, й почали скаржитися.
– Виходить, звукоізолювальний паркан, на який нещодавно міський бюджет виділив 400 тис. грн, фактично потрібен двом сім’ям, які живуть по сусідству?
– Паркан будуємо не для них. Передусім для того, щоб захистити жителів від собак, яких ми відловлюємо. Сітка, яка зараз є, розсипається і будь-яка собака колись може відкрити вольєр. Пес завжди гризе, риє цілу ніч, бували випадки, коли перестрибували огорожу в два метри. Тому в кожному подібному підприємстві паркан має бути бетонним і не нижчим за три метри. Бувають же собаки, яких ми відловлюємо із підозрою на сказ.
Крім того, були випадки, коли приходили люди ніби працювати волонтерами і навмисне випускали собак. Бувало, що намагалися викрасти тварин. У нас було рішення суду вилучити в однієї мешканки тварин: у неї було 200 котів в квартирі й дуже багато собак. Через те, що не було паркану, ця жінка прокрадалася вночі й викрадала своїх собак. Тому паркан – це захист і для притулку, і для людей.
Ну, і плюс – стримує запах. Все-таки собак багато.
– Які претензії висувають в останній заяві?
– Як я зрозуміла із того, що прочитала в пресі, бо нам офіційно ще ніяких паперів не надходило, претензія в тому, що ми незаконно почали будівництво. Що у нас немає проекту експертизи. Це – абсурд. Шиба не звернувся напряму до нас, хоча ми на перший запит надали б усі документи, бо добре знає, що маємо проект. Ми – комунальне підприємство, технагляд за нами здійснює управління капітального будівництва, ми взяли ордер на початок будівельних робіт, а це – печатки від 20 інстанцій. У нас є декларація на початок будівництва.
Я вважаю, що ця скарга – звичайна помста, щоб нам якось нашкодити. Ці всі перевірки забирають час. Минулого тижня нас закінчила перевіряти фінансова інспекція, колишнє КРУ. Перевіряли два місяці кожен папірець з початку створення підприємства. Порушень не виявили.
– З якого приводу була така глобальна перевірка?
– Пан Ляшко написав скаргу.
– Яке йому до вас діло?
– Сумно йому, мабуть.
Річ у тім, що в Києві є три комунальні підприємства, які опікуються бездомними тваринами. Одне реєструє, там працює близько 70 людей. У них всю інформацію досі записують від руки в журнали. Друге підприємство – безпосередньо притулок, а третє проводить відлов.
Я є віце-президентом Асоціації зоозахисних організації України, ми ініціювали розформування цих підприємств. Підключився пан Ляшко. Описав, що в Києві дуже складна ситуація на цих підприємствах, зарплати від 9 до 12 тис. грн, і дописав: те саме відбувається на комунальному підприємстві «Ласка». Що – те саме? У нас середня заробітна плата – 1400 грн. Я намагалася потрапити до нього на прийом, щоб запитати про причину, запросити до нас. Але він мобільний не бере, на смс не відповідає, а за результатами його скарг мали купу перевірок.
Але нам не звикати. За час нашого існування ще не було такого місяця, щоб не відбулася хоча б одна перевірка.
– За перевірками на законність є час перевіряти ефективність?
– Можу сказати одне. Є така англійська програма «Nature Watch», вони провели дослідження і виявили, що наразі в Луцьку –779 собак. Коли ще працював «Луцькспецкомунтранс», на вулицях міста було п’ять тисяч безпритульних псів. Як на мене, непоганий результат за два роки роботи.
Спілкувалася Ярослава ЛИПНЮК
Фото:
1 – Ненсі – улюблениця Богдани Новарчук. Собаці двічі знаходили господаря, але вона все одно поверталася в притулок, долаючи багато кілометрів
http://patrol.lutsk.ua/articles/2768/
------------
КОНТАКТ З НАМИ:
Інтернет-центр АЗОУ
i-center@azou.org.ua
вівторок, 25.08.15 09:37
Директор КП «Ласка» Богдана Новарчук: «Від початку роботи – жодного місяця без перевірок»
І депутати, і зоозахисники, і навіть Олег Ляшко скаржилися на луцький притулок для тварин.
Нещодавно у засобах масової інформації з’явилася інформація про відкриття кримінальної справи проти службових осіб комунального підприємства «Ласка», яке опікується безпритульними тваринами. Розглянувши заяву депутата Луцької міськради Богдана Шиби, прокуратура організувала досудове розслідування за фактом порушення містобудівного законодавства.
Деякий період перед цим група інших депутатів взагалі лобіювали ліквідацію підприємства, вказуючи на його неефективність.
«Комунальний патруль» звернувся до директора «Ласки» Богдани Новарчук по роз’яснення такої кількості невдоволених роботою підприємства.
– Із чим пов’язане відкриття кримінальної справи проти вашого підприємства?
– Прокуратура мусила відреагувати на скаргу депутата й відкрити кримінальне провадження, щоб міліція могла провести перевірку. Це типова процедура. Таких справ проти нас відкривалося десь сім-вісім. Але щоразу їх закривали, бо не було виявлено жодних порушень.
Цього разу скаргу написав колишній міський голова Богдан Шиба. Він вирішив оприлюднити весь хід проведення перевірок у засобах масової інформації, надати справі розголосу. Це його право.
– У вас конфлікт із екс-керівником міста? Ви розпочинали діяльність, коли мером ще був Шиба?
– Свого часу в Шиби ми виграли два суди про заборону відстрілу собак. Тоді саме так боролися з бездомними тваринами: приїжджали «гицелі» з «Луцькспецкомунтрансу» й стріляли. Хоча в той час уже було ухвалено закон про захист тварин від жорстокого поводження, і така діяльність була забороненою. Ми наполягали, щоб усі ці вбивства було припинено. Влада спочатку погоджувалася, але стріляти не припиняла. Тому ми подали позов до суду й виграли спочатку в першій інстанції, потім – в апеляційній.
Відповідно, Богдан Павлович мусив вживати якихось заходів. Ми тоді працювали як громадська організація «Волинське товариство захисту тварин». Нам спільно із «Спецкомунтрансом» доручили опікуватися відловом і стерилізацією тварин, але вся робота фактично лягла на нас. Тварин взагалі стерилізували спершу в мене удома. Влада не давала нам жодних коштів, а от на «Спецкомунтранс» гроші було виділено. Тому ми почали вимагати створення окремої структури, яка буде і розв’язувати проблему, і отримувати за це кошти. Але за часів Богдана Павловича ми результату так і не отримали.
Єдине – нам виділили земельну ділянку в селі Промінь, щоб розмістити притулок. Але сільська рада мала якісь конфлікти з міською, вони не змогли порозумітися і нас змусили переїхати. Довелося орендувати приміщення.
Тому, коли зараз деякі депутати заявляють, що для тої діяльності, яку ми здійснюємо, не потрібне окреме підприємство, а достатньо було б громадської організації, вони не знають, про що говорять, а ми саме з цього починали. І, повірте, зараз маємо в десятки разів більше можливостей, працюємо цілодобово, реєструємо тварин.
Ми починали з моєї квартири. Коли вона фізично перестала вміщати потрібну кількість тварин, стали шукати більші приміщення. І хай де ми були – чи то склади, гаражі, цехи – нас звідусюди виганяли. Навіть якщо це була окраїна, де до першої хати – не один кілометр, завжди знаходилися люди, яким щось заважало. І навіть коли ми були в селі Промені, де найближчий будинок був за десять кілометрів, все одно люди скаржилися.
– Чому комунальне підприємство, а не приватне?
– У всіх містах світу є муніципальний притулок, муніципальна служба відлову і на це виділяються великі кошти. Ця стаття в бюджеті є обов’язковою, як медицина і освіта.
Коли ми зареєструвалися комунальним підприємством, взяли за основу закордонний досвід. Але насправді в світі є безліч програм, які відрізняються одна від одної. Наприклад, у Сполучених Штатах є програми, за якими тварин утримують в муніципальних притулках місяць-два і передають в громадські притулки або евтаназують. Є програми, наприклад, у Сан-Франциско, де зовсім немає евтаназії. Кожне місто затверджує свою програму. В Україні теж у законі прописано, що на органи місцевого самоврядування покладено розв’язання проблеми безпритульних тварин. При цьому вбивати їх не можна, евтаназія передбачена лише в конкретних випадках – при передсмертних стражданнях, агресивній поведінці тощо. Але регулювання чисельності тварин можна здійснювати лише шляхом стерилізації.
Торік ми відловили 1192 тварини й прилаштували 1024. Якби відсоток прилаштованих не був таким великим, можливо, був би сенс говорити про евтаназію чи інші шляхи, але наразі проблеми знайти песикам господарів немає.
– Хто забирає тварин?
– Звичайні люди, часто приїздять із села. Буває навіть, з інших областей. Приїжджали і з Харківської, Запорізької.
– Звідки вони про вас знають?
– Спочатку ми активно подавали оголошення в газети, на телебачення, маємо сторінки в соцмережах, де досі щотижня розміщуємо інформацію про тварин, які шукають господарів. Але зараз нам додаткової реклами не потрібно. Нас усі знають. У тому числі, за рахунок того, що до нас – такий інтерес депутатів, органів контролю, журналістів. Про нас часто пишуть – хто хороше, хто погане, але пишуть усі.
Це додало нам популярності й зараз на день буває від п’яти до п’ятнадцяти відвідувачів: хтось вибрати, хтось просто подивитися.
– З приводу яких порушень організовували перевірки?
– Спочатку нам приписували жорстоке поводження з тваринами. Нас перевіряла з цього приводу і прокуратура, і міліція, і ветеринарне управління. Жодних порушень.
За перший рік нашого існування ми пережили 38 перевірок. Не було такого міліціонера, який до нас не заходив, не було такого прокурора, який нас не знав. Зараз теж активно перевіряють.
– Хто пише скарги, окрім Богдана Шиби?
– Богдан Павлович нещодавно приєднався до групи таких активістів, які із завидною постійністю пишуть на нас кляузи. Перевірки організовували депутати міськради Ігор Поліщук та Андрій Осіпов. Ще є кілька наших колишніх волонтерів, наприклад, Вероніка Цибульська-Федосова, раніше писала Лариса Винокурова, зараз чомусь перестала. Є ще кілька людей, яких пам’ятаю візуально, але не можу назвати імені. Були такі люди, які писали скарги, але ніколи навіть не ступали до нас на територію.
Скаржилися і люди, які проживають поруч. Ми розташовані в промисловій зоні, вся документація – в порядку, але не зрозуміло, хто свого часу дав дозвіл, що тут з’явилися два житлові будинки. Хто їм дав можливість приватизувати тут житло? Проте ми їх розуміємо, що не дуже приємно, коли собачки постійно гавкають. Ми щойно сюди приїхали, пообіцяли сусідам, що зробимо бетонний паркан із звукоізолювальною пластиною. Але оскільки з фінансуванням виникли проблеми, вчасно не вдалося виконати обіцянку, жителі вирішили, що ми обманули, й почали скаржитися.
– Виходить, звукоізолювальний паркан, на який нещодавно міський бюджет виділив 400 тис. грн, фактично потрібен двом сім’ям, які живуть по сусідству?
– Паркан будуємо не для них. Передусім для того, щоб захистити жителів від собак, яких ми відловлюємо. Сітка, яка зараз є, розсипається і будь-яка собака колись може відкрити вольєр. Пес завжди гризе, риє цілу ніч, бували випадки, коли перестрибували огорожу в два метри. Тому в кожному подібному підприємстві паркан має бути бетонним і не нижчим за три метри. Бувають же собаки, яких ми відловлюємо із підозрою на сказ.
Крім того, були випадки, коли приходили люди ніби працювати волонтерами і навмисне випускали собак. Бувало, що намагалися викрасти тварин. У нас було рішення суду вилучити в однієї мешканки тварин: у неї було 200 котів в квартирі й дуже багато собак. Через те, що не було паркану, ця жінка прокрадалася вночі й викрадала своїх собак. Тому паркан – це захист і для притулку, і для людей.
Ну, і плюс – стримує запах. Все-таки собак багато.
– Які претензії висувають в останній заяві?
– Як я зрозуміла із того, що прочитала в пресі, бо нам офіційно ще ніяких паперів не надходило, претензія в тому, що ми незаконно почали будівництво. Що у нас немає проекту експертизи. Це – абсурд. Шиба не звернувся напряму до нас, хоча ми на перший запит надали б усі документи, бо добре знає, що маємо проект. Ми – комунальне підприємство, технагляд за нами здійснює управління капітального будівництва, ми взяли ордер на початок будівельних робіт, а це – печатки від 20 інстанцій. У нас є декларація на початок будівництва.
Я вважаю, що ця скарга – звичайна помста, щоб нам якось нашкодити. Ці всі перевірки забирають час. Минулого тижня нас закінчила перевіряти фінансова інспекція, колишнє КРУ. Перевіряли два місяці кожен папірець з початку створення підприємства. Порушень не виявили.
– З якого приводу була така глобальна перевірка?
– Пан Ляшко написав скаргу.
– Яке йому до вас діло?
– Сумно йому, мабуть.
Річ у тім, що в Києві є три комунальні підприємства, які опікуються бездомними тваринами. Одне реєструє, там працює близько 70 людей. У них всю інформацію досі записують від руки в журнали. Друге підприємство – безпосередньо притулок, а третє проводить відлов.
Я є віце-президентом Асоціації зоозахисних організації України, ми ініціювали розформування цих підприємств. Підключився пан Ляшко. Описав, що в Києві дуже складна ситуація на цих підприємствах, зарплати від 9 до 12 тис. грн, і дописав: те саме відбувається на комунальному підприємстві «Ласка». Що – те саме? У нас середня заробітна плата – 1400 грн. Я намагалася потрапити до нього на прийом, щоб запитати про причину, запросити до нас. Але він мобільний не бере, на смс не відповідає, а за результатами його скарг мали купу перевірок.
Але нам не звикати. За час нашого існування ще не було такого місяця, щоб не відбулася хоча б одна перевірка.
– За перевірками на законність є час перевіряти ефективність?
– Можу сказати одне. Є така англійська програма «Nature Watch», вони провели дослідження і виявили, що наразі в Луцьку –779 собак. Коли ще працював «Луцькспецкомунтранс», на вулицях міста було п’ять тисяч безпритульних псів. Як на мене, непоганий результат за два роки роботи.
Спілкувалася Ярослава ЛИПНЮК
Фото:
1 – Ненсі – улюблениця Богдани Новарчук. Собаці двічі знаходили господаря, але вона все одно поверталася в притулок, долаючи багато кілометрів
http://patrol.lutsk.ua/articles/2768/
------------
КОНТАКТ З НАМИ:
Інтернет-центр АЗОУ
i-center@azou.org.ua